Мтф.10:32-33 “И так, всякого, кто исповедует Меня перед людьми, того исповедаю и Я перед Отцом Моим Небесным; а кто отречется от Меня перед людьми, отрекусь от того и Я перед Отцом Моим Небесным».
***
Твой день совьется паутинкой
Из брызг непонятого сна.
И не найдет в душе тропинку
Давно пришедшая весна.
Твои слова прогонит ветер
И охладит полярный лед
И их никто-никто не встретит
И, уж, конечно не поймет.
Твой взгляд, как покрывало ночи
А в нем отчаянье до дна.
И сердце плачет и хохочет
Настырно требуя вина.
И ты кричишь в лицо пророка:
«Я крест давно сорвал с груди!
Я – атеист! Не верю в Бога!
И мне с тобой не по пути!»
И окунаешься в пучину,
Грехов, расставив длинный ряд.
Ты гордо разгибаешь спину
И устремляешь в небо взгляд.
И небосвод глазами меришь,
Но звезды гонят прочь тебя.
Наступит день, и ты поверишь
В Кого-то больше, чем в себя.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
